Валентина Ущенко – сучасна українська поетеса, письменниця, перекладачка, авторка книг та посібників для дітей та дорослих.

Поетична збірка лірики присвячена подіям із суспільного та особистого життя, які хвилюють сучасних українців та авторку. Мудрі, виважені, подекуди гострі, як лезо ножа, вірші спонукають задуматися про матеріальний та духовний світ, сприйняття себе та свого місця у ньому на тлі тих подій, які щодня супроводжують сучасну людину.

***

Даруйте квіти матерям
В свята чи просто так.
Ті, найпростіші, польові,
І це найкращий знак!
Бо від землі ці польові,
Від матінки землі,
Щоб око звеселить могли
На батьківськім столі.
Ріллею пахнуть і добром,
І сонцем, і вітрами!
Колоссям стиглим і дощем!
Та всі вони для мами!
Бо привела вона тебе
В цей світ складний буремний,
І ти, дитино, пам'ятай, Що ти тут недаремно:
Цю рідну землю берегти,
Планету захищати,
Навчатись, думати, рости,
Добро в собі плекати!
Щоб потім, де б ти не бував,
В яких краях, дорогах,
Не забував ані на мить
Про батьківські пороги.
Де тобі затишно завжди,
Там де завжди чекають,
Щасливо й ніжно пригорнуть
Та щиро приласкають...
Даруйте квіти матерям,
Даруйте просто так...
Це неймовірно дорогий
І наймудріший знак...
(22 Вересня 2022 року)

***

Вечір осінній мирний,
Зірками усіяне небо!
Мої дорогі українці,
В чім ваша наразі потреба?
Так хочемо радості й миру,
Миру на всій планеті,
Миру у рідній країні,
Миру без бронежилету.
Ми радо світанки стрічаєм,
І промені ловим Ярила.
Мої дорогі українці,
У вас вже виросли крила!
Крила щодень міцніють,
І в них вливається сила,
Сила козацького роду
Й Сонця - ясного світила.
Птахом піднімемось в небо,
Чи байрактаром, чи дроном!
Матір-землю очистимо нашу
І світлом наповнимо лоно.
(06-09 Вересня 2022 року)

***

Не розумію слова "ТРИМАЙСЯ".
Чому, за що, чи за кого?
То може НЕ ПЕРЕЙМАЙСЯ?
Слова сенсу майже одного...
А я не хочу "триматись".
А я не буду скиглити...
Буду я всім перейматись,
Встигать, не встигаючи, ДІЯТИ!
Спішити, не поспішаючи,
Йти поперек обставинам,
Вірити, не вагаючись!
Тоді - ПЕРЕМАГАЄМО!
(06 Вересня 2022 року)

***

Бородянко, Бородянко,
Ти прекрасная панянко, Розквітаєш навесні, як дивний сад!
Понад річкою над Здвижем
Ти буда малим Парижем...
А сьогодні ти - об'єкт жорстоких зрад...
Тут стара кривава рана - Шлях ординця Бату-хана
Залишив страшний глибокий слід...
І хто знав, що звір рашистський,
Теж ординсько-московитський,
Принесе тобі, красива пані, скільки бід....
Тут і мріяли, й любили,
Рід козацький не ганьбили
Гарні люди, мирні трударі.
І подумати не взмозі:
Дня одного на порозі
Танком з'являться рашистські злидарі...
Це страшна ординська раса:
Пригадайте хоч Тараса!
Це шакали і гієни водночас.
Про нелюдські їх повадки,
Бо ординські це нащадки,
Нас давно попереджав Тарас!
Грабували і палили,
Під руїнами лишили
Місто - казку на перетині шляхів.
Годі про людське казати...
Звідки ви? Із казематів?
Чи з глибоких промосковщених льохів?..
ПЕРЕМОЖЕМ - маєм СИЛУ!
ВІДБУДУЄМ все, що миле!
Маємо незламний УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ!
Заквітує Бородянка - благородная панянка!
ВСЮ загоїм РІДНУ ЗЕМЛЮ від розрух!
(25 Квітня 2022 року)

Читайте також:

"Поетична збірка віршів про сьогодення Ураїни від сучасної поетеси Ущенко Валентини Анатоліївни"
"Продовження поетичної збірки віршів про сьогодення Ураїни від сучасної поетеси Ущенко Валентини Анатоліївни"

Валентина Ущенко – сучасна українська поетеса, письменниця, перекладачка, авторка книг та посібників для дітей та дорослих.

Поетична збірка лірики присвячена подіям із суспільного та особистого життя, які хвилюють сучасних українців та авторку. Мудрі, виважені, подекуди гострі, як лезо ножа, вірші спонукають задуматися про матеріальний та духовний світ, сприйняття себе та свого місця у ньому на тлі тих подій, які щодня супроводжують сучасну людину.

***

У час важкий паніка - не друг.
Вона і серце, й душу роз'їдає.
Нерозуміння того ЩО Є ЩО
Людське єство і розум "накриває".
Куди втікати? Де окопи ті,
Де пересидіть можна?
Де ворог не здолає?
Ворожий снайпер має на меті!
А випадковостей у Всесвіті немає!
Прицільно б'є лиш тих, кому пора,
Чий строк прийшов - межу переступають.
А хто зі страхами і в діях, і в думках
Ті не від ворога - від жаху помирають.
Спокійним будь і вічним, як гора,
Ніякий ворог не наблизиться на йоту.
Бо в піднебессі знають коли й кому пора.
А нам вже час готовить крила до польоту!
(Березень, 2020 року)

***

Над моєю планетою Сонце,
Ясне небо над моєю землею.
Ось постукав бузок у віконце,
І привітав з досвітньою зорею.
І сказав: "Пора вставати, друже,
Он роботи непочатий край!
Якщо любиш Україну дуже,
Із руїни створим дивокрай!"
(27 Травня 2022 року)

***

Знімаю з циферблата павутину,
Столітньою спіраллю стрілки запущу.
Цілком в портал історії порину:
Одне прийму, а інше пропущу.
Таке історія не раз спостерігала,
Як "визволителі" чужих земель і мови
З нашитими на одязі хрестами
Випалювали вщент людські основи.
І несучи народам смерть і горе, Лише тому, що не такі "як ми!",
Хоругвами прикрившись і хрестами,
Примушували підло до війни.
Середньовіччя і тепер спостерігаю,
Ці хрестоносці московитської "закваски",
Руйнують, знищують, випалюють й гвалтують,
Бо материнської, мабуть, не знали ласки.
Тут Фрейд "відпочиває", видно, й досі,
Аналізу це все не піддається:
Чому народ голодний, ниций, босий
Якомусь психу за копійку продається?
Мабуть, тому, що краще ми живемо,
Відстоюємо право на свободу,
Людське життя, ми знаєм, недаремне,
І що звитяжного і доблесного роду!
Що в нас гаряче українське серце,
Що характерника Сірка ми маєм силу!
Ніхто ніколи нашу волю не порушить,
Бо ДУЖЕ ЛЮБИМ УКРАЇНУ НАШУ МИЛУ!
(25 Травня 2022 року)

***

Чорно-біла сьогодні світлина
У моїм веселковім краю...
Чи є інша така країна,
Де себе почуваєш в раю?
Тут, де мова звучить єдина,
Де у ріках вода стрімка,
Тут співають пісні про калину,
Похилилась у лузі яка.
І який би куточок не взяв ти,
Хлібом - сіллю стрічають гостей,
Батька-матір тут всі поважають,
Ніжно пестять своїх дітей.
УКРАЇНЦЯМИ бути КРУТО!
Наша мова - крилатий птах!
УКРАЇНІ у світі БУТИ!
ДУХ звитяжний у всіх на устах!
(25 Травня 2022 року)

***

Осінні переможні кольори:

У синім небі золотисте сонце!
І кетяги калини на кущі
Так намагаються постукати в віконце
До кожного, і де б ви не були
На цій землі, чи на кінці планети,
Не забувайте: хто ви й звідки ви
І в радості, і на стрімкому злеті.
А батьківська земля зажди прийме,
Пригорне, нагодує, приласкає,
Бо рідна це, калинова земля
І іншої такої не буває!
Народу мудрість, мудрість поколінь
Для українців крізь віки лунає,
Ви лише вслухайтесь і вдумайтесь в слова,
Що добре тільки там, де нас немає.
Повірили?? Що десь там вдалині,
Мовляв, буває краще і ситніше?
Та долю обираєм ми самі!
І разом коли всі - ось це найголовніше!
Об'єднуємось, б'ємо ворогів,
Плекаймо наше, діймо до знемоги,
І радісно окрилиться земля,
І НАША ДОВГОЖДАНА ПЕРЕМОГА
(25 Жовтня 2022 року)

Попередня збірка...

Валентина Ущенко – сучасна українська поетеса, письменниця, перекладачка, авторка книг та посібників для дітей та дорослих.

Поетична збірка лірики присвячена подіям із суспільного та особистого життя, які хвилюють сучасних українців та авторку. Мудрі, виважені, подекуди гострі, як лезо ножа, вірші спонукають задуматися про матеріальний та духовний світ, сприйняття себе та свого місця у ньому на тлі тих подій, які щодня супроводжують сучасну людину.

***

Дивлюсь тепер на ВКРАЇНУ:
Дякую, ТАРАСЕ!
Так тебе не вистачає В теперішнім часі!
Стільки раз попереджав ти,
Ніде правди діти,
Що москалі - чужі люди,
Ворожії діти.
І збещестять, і оббрешуть,
Їм це до вподоби,
Бо мізками не багаті:
На рівні худоби...
Спочивай, ТАРАСЕ, мирно,
Ми під кулі стали,
Щоб москалі у кайдани
Нас не закували.
Щоб дніпровські води мирний
Берег омивали,
Щоб стрічали мирні весни
Й солов'ї співали!
(25 Лютого 2022 року)

***

Я мову нашу над Землею підіймаю,
Нехай у Всесвіті сопілкою звучить,
Струмками крізь століття протікає,
Гірськими ріками нехай крізь роки мчить.
І ворогам нехай жахіття сняться,
Як українською планети гомонять,
Як сонечко встає по-українськи
І українською дерева шелестять.
А рідна мова щедро розквітає
У нашім щирім українськім серці.
Підносьмо нашу мову і плекаймо!
Нехай звучить як щонайвища терція!
(Жовтень, 2021 року)

***

Нам історія дихає в спину,
Вітер сторінки старі гортає.
Зупинімось бодай на хвилину
В лабіринтах давніх поблукаєм.
Древніх скіфів тут свистіли стріли
І сарматів коні степ топтали.
Ори - орачі прадавні вміло
Благодатну землю засівали.
Люди тут вклонялися природі,
Її дари безмірно шанували,
Своїм богам молились за нагоди:
На них-бо всі надії покладали.
Тут козаки збирались за пороги,
Щоб дух і шаблю разом гартувати,
Відстоювати обрану дорогу
І мир та спокій людям вартувати.
Тут Святослав з дружиною звитяжно
Відстоював земель своїх свободу.
І кошовий Сірко, думками недосяжний,
Що мудрістю прославився в народі.
А скільки ще моя земля велика
Побачила, відчула і стерпіла!
Та не ставала Янусом дволиким.
І час прийшов: свобода проясніла.
Так хочу, щоб тобі, моя Вкраїно,
У синім небі сонце усміхалось,
Калина щоб цвіла і колосилась нива,
І рушником дорога прокладалась!...
... Так легко в лабіринтах заблукати!
Та ось сучасних гаджетів щедроти
Як маячки, ведуть нас крізь століття
Назад від наших днів до Геродота...
(Травень, 2021 року)

***

Я пишаюсь, що я - українка,
Я своєю пишаюсь землею,
Моя рідна вкраїнська домівка,
Однією стала сім'єю.
Стоїмо ми за правду, браття,
Кожен з нас на своєму місці,
Наближаємо час перемоги
І в селі, і в великому місті.
Бо велика, могутня родина
В кулаку згуртувала сили,
Щоб разом подалати нашестя
І розбити рашистське насилля.
Закипає в нас кров козацька,
Знаєм ми: Наше діло праве!
Нехай гордо сія над землею
Наша честь і козацька слава.
(25 Лютого 2022 року)

***

Я пишаюсь мовою своєю,
Вона, як птах, крилата і легка,
То підіймається над рідною землею,
То плине як широкая ріка.
Твої вібації лиш з Всесвітом зрівняти
І мила мова звідусіль звучить,
Як рідна ненька, посивіла мати,
Так доброті нас наша мова вчить.
І ворогам ніяк не зрозуміти,
Чому ми сильними стаємо повсякчас:
Благословенної землі ми мудрі діти,
І наша мова підтримує всіх нас.
Зливається земля і рідна мова
У резонансі з Всесвітом і часом.
І знаєм ми, що не страшний нам ворог,
Якщо об'єднані ми мовою всі разом.
(Серпень, 2020 року)

***

Сакральні українські кольори
Вплелись в октаву моєї вишиванки.
Блаватне небо і сонечко згори
Підтримують цю весняну співанку.
Цю пісню миру, щастя і добра
Підхоплять люди на усій планеті.
І кольорами миру і добра
Свої доповнять в дружньому букеті.
Сьогодні вишиванку одягну,
Відчую глибину своєї суті!
Бо УКРАЇНА завжди БУЛА й Є!
Моїй КРАЇНІ ЗАВЖДИ й НАЗАВЖДИ БУТИ.
(19 Травня 2022 року)

***

Моя ПЛАНЕТО! У свої долоні
Візьми мою ВКРАЇНУ й ЗАХИСТИ!
У материнському святому лоні
Всіх віру в ПЕРЕМОГУ прорости!
Щоб кожне зернятко ДОБРА, НАДІЇ, МИРУ
У кожнім серці ПАРОСТОК дало,
І щоб усе жорстоке, підле й нице
Із нашої ПЛАНЕТИ враз змело!
І щоб ніколи люди на планеті
Більш не шукали бомбоукриття,
І щоб жили повсюди МИРНІ ЛЮДИ
Й висаджували ДЕРЕВА ЖИТТЯ!
Щоб над ПЛАНЕТОЮ моєю дорогою
Замайоріли МИРУ кольори!
Почуй НАС, ВСЕСВІТЕ, - це ДІТИ ВСІ БЛАГАЮТЬ!
Адже ТИ бачиш й чуєш ВСЕ ЗГОРИ!
(24 Березня 2022 року)

Читати продовження збірки далі...